Laurent Blot,1 Annette Marcelis,1 Jean-Pierre Devogelaer,2 and Daniel-Henri Manicourt1,2*

11ICP – Інститут клітинної патології ім. Крістіана де Дюва, Університетський госпіталь святого Луки, Католицький університет Льовена в Брюсселі, Брюссель, Бельгія

22Ревматологічне відділення, Університетський госпіталь святого Луки, Католицький університет Льовена в Брюсселі, Брюссель, Бельгія

                 

  1. Оскільки нестероїдні протизапальні препарати (НПЗПможуть знижувати здатність хондроцита до відновлення пошкодженого позакліткового матриксуми дослідили зміни в процесі метаболізму нових синтезованих молекул протеоглікану та гіалуронану (ГА), що виробляються завдяки дії ацеклофенаку, диклофенаку та метаксікаму в остеоартритичному (ОА) хрящі людини.
  2. Експлантати брали із медіального виростка стегнової кістки та класифікували за допомогою гістологічно-гістохімічної системи оцінювання МанкінаЗразки хряща показали помірний (ПOA у 20 випадках і сильний(СОА ще в 20.
  3. Зразки хряща активували за допомогою [-3H]-глюкозаміну та розсіювали за відсутності та за наявності 0.3–3μг мл−1 ацеклофенаку, диклофенаку та мелоксікамуПісля засвоєння папаінумічені молекули хондроітін сульфату ([-3H]-протеогліканита [-3H]-ГА, що наявні в тканині та середовищі, були очищені шляхом аніонообмінної хроматографії.
  4. У хрящах з ПОА та СОАметаболічний баланс протеоглікану та ГA під дією диклофенаку залишився незмінним. Ацеклофенак та мелоксікам, навпаки, в залежності від дози, посилили синтез протеогліканів та ГA у зразках із ПOA та СOA; ці два НПЗП також значно знизили чисту втрату молекул [-3H]-протеогліканів та [-3H]-ГА у зразках хряща.
  5. Дані, отримані в результаті короткострокових тестів культур in vitro показали, що в концентраціях, що наявні в синовіальній рідині, ацеклофенак та мелоксікам можуть мати благодійний вплив на загальний метаболізм протеогліканів та ГA у хрящах із ПOA та СOA.

Ключові слова: нестероїдні протизапальні препарати, диклофенак, ацеклофенак, мелоксікам, протеоглікан, гіалуронан, остеоартритичний хрящ

В обширному позаклітковому матриксі суглобного хряща, велика кількість поліаніонних молекул протеоглікану нековалентно і міцно зв’язана з однією волокнистою молекулою гіалуронану (ГA), що становлять великі мультимолекулярні утворення, які потім не можуть бути розсіяні із колагенової сітки (Hardingham, 1999). Саме наявність великих протеогліканових утворень, що міцно охвачені колагеновою сіткою, забезпечує високу щільність статичного заряду та надає суглобному хрящеві його здатності витримувати навантаженняПротеогліканове утворення також значно підвищує реологічні властивості протеогліканових молекул і, тим самим, впливає на динамічні властивості хряща при стисканні (Hardingham et al., 1987). Тому, будь-яке зниження концентрації протеогліканів і ГA в хрящевіщо трапляється при остеоартриті (OA), ставить під загрозу функціональні властивості хряща.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗПчасто призначають пацієнтам, що страждають від артритів, і саме інгібіція цикло-оксигеназу (COX), і, відповідно, пригнічення вироблення простагландину (ПГ), принаймні частково, викликані протизапальними властивостями цих ліків (Vane, 1971). На сьогоднішній день встановлено дві ізоформиCOX: COX-1, який конститутивно експресується в більшості тканин, та COX-2, який у значній кількості індукується під дією протизапальних цитокінів та міогенів (що розглядає Smith et al., 1996). Прийнято вважати, що благодійний вплив НПЗП пов'язаний з їх здатністю пригнічувати COX-2, в той час як гастроінтестинальна та реальна токсичність цих ліків спричинені пригніченням COX-1 (Vane, 1994Warner et al., 1999), точка зору, яка стала основою для розробки високо селективних інгібіторів COX-2. Однак, слід зазначити, що ПГ на основі COX-1 може сприяти виникненню запальної реакції (Gilroy et al., 1998Wallace et al., 1998), а ПГ на основі COX-2 відіграє такі фізіологічно важливі ролі, як забезпечення нормальної функції нирок (Dinchuk et al., 1995Morham et al., 1995) та регуляція жіночої репродуктивної системи (Lim et al., 1997). Більш того, ПГ на основі COX-2 задіяний в забезпеченні захисту шлунково-кишкового тракту від пошкоджень (Schmassmann et al., 1998Gretzer et al., 1998), а також може мати протизапальні властивості (Gilroy et al., 1999).

Хоча НПЗП беззаперечно полегшують біль та покращують рухливість суглобів пацієнтів, що страждають від артритів, використання цих ліків може шкідливо вплинути на зв’язки, оскільки ефективне зняття болю може призвести до надмірного навантаження враженої зв’язки. Крім того, дослідження ex vivo та in vivo показали, що деякі НПЗП пригнічують синтез хрящових протеогліканів, а інші - ні (Brandt, 1987Howell et al., 1991Rainsford et al., 1997Dingle, 1999). Така різниця у дії НПЗП на хрящовий метаболізм найчастіше стосується клінічної практики, оскільки будь-які ліки, які пригнічують синтез протеоглікану та знижують здатність хондроциту відновлювати пошкоджений позаклітковий матрикс, можуть прискорити розвиток порушень хрящової тканини. З іншого боку, хоча ГA відіграє основну структурну роль в надмолекулярній організації протеоглікану і, таким чином, в біохімічних властивостях суглобного хряща, вивченню можливостей впливу НПЗП на метаболізм глікозаміноглікану не було приділено достатньо уваги в дослідницькій діяльності (Manicourt et al., 1994).

Ацеклофенак є дериватом фенилуксусної кислоти, а мелоксікам – кислотно-енольним дериватом, помірно селективним для COX-2 (Warner et al., 1999). Хоча, ці два НПЗП, що недавно вийшли на ринок, показали високу ефективність та переносимість при лікуванні ревматичних розладів (Hunter et al., 1996Distel et al., 1996), знання при їх можливий вплив на метаболізм суглобного хряща все ще залишаються фрагментарними (Rainsford et al., 1997;Dingle, 1999). Тому, ми дослідили вплив цих двох ліків на метаболізм нові синтезовані молекули ГA та протеоглікану в зразках OA хряща людини. Результаті порівняли з отриманими для диклофенаку, неселективного інгібітора COX (Warner et al., 1999).

 

Взяття зразків та оцінювання хрящової тканини

Хрящ було взято з колінного суглоба у 40 пацієнтів, що проходили артропластику при OA. За три тижні до операціїприпинивши давати НПЗПпацієнтам дозволили при потребі приймати парацетаол та/або декстропропоксіфен гідро хлоридКритеріями виключення були інфекційні, суглобні ін’єкції стероїдів впродовж 2 місяців до операції, іммобілізація на кілька тижнів, а також відомі спадкові чи вроджені порушення.

Зразки суглобів одразу замочили в фосфатно-буферному сольовому розчині (PBSта перемістили в поживне середовище. Зразок повношарового хряща брали з медіального виростка стегнової кістки, а хрящ з остеофіту обходилиВ кожному випадкудовільно брали три частини хряща, зв’язували (PBS з вмістом 10% формаліну та5% цетилперідиній хлоридуі перед розділом поміщали в парафінПісля окраски за допомогою Сафраніна-О, синього толуїдину або гематоксилін-еозину, частини хряща вивчали на питання ступені тяжкості ОА хвороби за системою оцінювання Манкіна (Mankin et al., 1971), що досліджує структуру (оцінка 0 при нормальному стані; 1 при неоднорідності поверхні; 2 при паннусі та неоднорідності поверхні; 3 при тріщинах до перехідної зони; 4 при тріщинах до радіальної зони; 5 при глибоких тріщинах; и 6 при повному руйнуванні), насиченість клітинами (оцінка 0 при нормальному стані; 1 при дифузній гіпернасиченості клітинами; 2 при клонуванні; и 3 при гіпонасиченості клітинами), а також інтенсивність фарбування сафраніном-О (оцінка 0 при нормальному стані; 1 при незначному зниженні; 2 при помірному зниженні; та 3 при сильному зниженні). Оскільки зразок субхондральної кістки не брали, то цілісність стовбура (оцінка 0 для нормального стану та 1 для судинної інвазії) до уваги не бралася.

За системою оцінювання Манкіна, 20 чоловік отримали оцінку в діапазоні 2–5 балів (вік: 51–70 років), ступінь ОА яких було визначено як помірну (П), а інші 20 пацієнтів отримали 6–9 балів за системою оцінювання (вік: 52–72), і потрапили до категорії із сильним (С) OA. Середній вік для обох груп був майже однаковим (63 проти 62 років).Оскільки загальної кількості хрящу, отриманої від кожного пацієнта, було недостатньо для проведення пульс та чейз аналізу при наявності різних концентрацій НПЗПпацієнти з ПOA і пацієнти з СOA були довільно розділені на дві підгрупи (по 10  у кожній), в одній підгрупі проводилися дослідження пульс, в іншій - чейз.

Загальні процедури з культурами

Зразки тканини, отримані від кожного донора, було розділено на частини по 3–6мг в фізіологічному розчині Дульбекко (DMEM) з добавкою пеніциліну (5000i.u. мл−1) та стрептоміцину (5000μг мл−1). Тканину промивали кілька разів цією речовиною та аспірували від вмісту рідини. Довільно брали частини хряща, важили та розподіляли в різні лунки багатолуночних культуральних планшетів (близько 30–60мг тканини - лунку). Іншу частину не культивували, а ліофілізували з метою оцінювання початкового вмісту колагену, протеогліканів та ГА у хрящі. Поживне середовище з вмістом 20% v v−1 фетальної бичачої сироватки (поживне середовище A) потім додавали в кожну лунку, і культуральні планшети Отриману культуру клітин інкубували впродовж 48год при температурі 37°C з розчинами ацеклофенаку, мелоксікаму або діклофенаку.

Для кожного дослідження брали хрящ однієї особи та культури тканини в трьох екземплярах – тобто, для контролю культури, а також для кожної концентрації НПЗП, окремо культивували три експлантати хряща. Дані були отримані з трьох екземплярів культур.

Дослідження «пульс»

Після двох днів культивації, культурне середовище аспірували, а експлантати промивали тричі 1 мл DMEM. Проводили ресуспендію експлантатів в поживному середовищі A (1 мл–50мг тканини) з додаванням [-3H]-глюкозаміну (50μCiмл−1) (культурне середовище B)………

Дослідження «чейз»

Після знаходження культури в середовищі A впродовж 2 днів, частини хрящу аспірували від середовища, тричі промивали 1мл DMEM, проводили ресуспендію в поживному середовищі B (1мл–50мг тканини) і культивували впродовж 12год.

 

Ізолювання та очищення протеогліканів та гіалуронану

В кінці періодів імпульсного мічення та нерадіоактивного витіснення, приймали поживне середовище, а частини хрящу промивали 0.15M хлориду натрію, 0.05M ацетату натрію, pH6.0 (буфер A).

 

Статистичні дані

Статистична значимість відмінностей, що спостерігалися між групою з ПOA та групою з СOA, оцінювалася за допомогою U-тесту Манна-Уітні, при цьому в кожній групі значимість відмінностей в метаболізмі ГA та протеоглікану за наявності різних концентрацій НПЗП оцінювалася за Т-критерієм Вілкоксона. Значення P <0.05 вважалися статистично значимими.

 

Біохімічна характеристика експлантатів хряща

 

Значне посилення синтезу протеоглікану спостерігалося, коли зразки хрящів з двох груп інкубували з ацеклофенаком в концентрації 1 та 3μг мл−1 або з мелоксікамом при концентрації 3μг мл−1 (P=0.002). В кожній групі, посилення синтезу протеоглікану завжди було більшим, коли експлантати інкубували з ацеклофенаком, аніж з мелоксікамом (P=0.002). Подальше порівняння експлантатів з ПOA та СOA показало, що посилення синтезу протеоглікану було значно вищим для експлантатів із меншим враженням OA при концентрації мелоксікаму 3μг мл−1 (P<0.001) та концентрації ацеклофенаку 1μг мл−1 (P<0.001) і 3μг мл−1 (P<0.001).

З іншого боку, при концентраціях 1 та 3μг мл−1, як ацеклофенак, так і мелоксікам посилили синтез ГA залежно від дози в двох групах (P=0.002). Однак, посилення синтезу ГA, що спостерігалося при цих двох концентраціях, з ацеклофенаком було сильнішим, ніж з мелоксікамом (P=0.002) для цих двох груп. Статистично значимої відмінності у підвищенні синтезу ГA для двох груп із концентраціями 1 та 3μг мл−1 ацеклофенаку або мелоксікаму встановлено не було.

Дія НПЗП на відносні кількість нових синтезованих молекул протеоглікану та ГA в хрящовій основі

При дослідженнях «пульс», що проводилися за відсутності ліків, відносну частку нових синтезованих молекул [-3H]-протеоглікану та [-3H]-ГA не було заключено в матрикс чи заглиблено в поживне середовище. В обох групах з ПOA та СOA, така відносна втрата мічених молекул для різних донорів була різною. Тому, в кожному дослідженні, [-3H]-протеоглікани та [-3H]-ГA (що виражено в d.p.mh–1mg−1 of OH-pro), визначених в зразках по закінченню періоду імпульсного мічення, що проводився за наявності різних концентрацій НПЗП, було розподілено за кількістю, що визначена в контрольних зразках імпульсного мічення за відсутності ліків з метою визначення відсоткових змін.

Зміни кількості [-3H]-протеогліканів в тканині, отримані при кожній концентрації НПЗП, показано на В цих двох групах, відносна кількість молекул [-3H]-протеоглікану, що залишилися в хрящовій основі, не зазнали зміни від дії диклофінаку при різних концентраціях, що досліджувались, в той час як при дії ацеклофенаку та мелоксікану вже в концентрації 1μг мл−1 спостерігалося значне посилення.  Посилення, спричинене дією цих двох НПЗП додатково підвищувалося при концентрації 3μг мл−1.

У зразках із ПOA, рівень [-3H]-протеогліканів у тканинах був вищим за наявності ацеклофенаку, ніж за наявності мелоксікану, в концентраціях 1μг мл−1 (P=0.0195) та 3μг мл−1 (P=0.0137). По закінченню періоду імпульсного мічення зразків із СOA, зразки, що піддавалися дії ацеклофенаку, також мали більший вміст [-3H]-протеогліканів у тканині, ніж зразки, що піддавалися дії мелоксікаму в концентрації 1μг мл−1(P=0.0137) або 3μг мл−1 (P=0.0078).

В двох групах, 1μг мл−1 ацеклофенаку або мелоксікаму вже спричинили значне підвищення вмісту [-3H]-ГA в тканині, і таке підвищення стало ще більшим при концентрації 3μг мл−1. Крім того, у зразках із СOA, вміст [-3H]-ГA у тканині, що відмічався на кінець пріоду імпульсного мічення, був значно вищим у видів, інкубованих з ацеклофенаком, ніж у видів,  що, що оброблялися мелоксікамом при концентрації 3μг мл−1(P=0.0156). З іншого боку, для діапазону концентрацій, що вивчалися, диклофенак не спричинив суттєвої зміни кількості молекул [-3H]-ГA, що залишилися в хрящовій основі зразків із ПOA та СOA.

Порівняння між групою з ПOA та групою з СOA показало, що в кінці періоду імпульсного мічення, вміст молекул [-3H]-ГA в тканині був більшим у зразках із СOA, культивованих за наявності ацеклофенаку та мелоксікаму в концентраціях 1 та 3 μг мл−1 (P<0.0001).

Вплив НПЗП на чисту втрату нових синтезованих протеогліканів та ГA

В обох групах, диклофенак не спричинив значних змін чистої втрати молекул [-3H]-протеоглікану у трьох концентраціях, що тестувалися. З іншого боку, в двох групах, 1μг мл−1 ацеклофенаку та мелоксікаму значно знизили чисту втрату молекул [-3H]-протеоглікану та 3μг мл−1 двох НПЗП спричинили подальше зниження чистої встрати мічених протеогліканів.

При концентрації 1μг мл −1, дія ацеклофенаку була сильнішою,ніж дія мелоксікаму у пригніченні чистої втрати [-3H]-ГA серед зразків із ПOA (P=0.0039), та СOA (P=0.0156). Три μг мл−1 ацеклофенаку також показали більш сильне пригнічення, ніж 3μг мл−1 мелоксікаму у групі із ПOA (P=0.0488) та групі із СOA(P=0.0273).

Порівняння між двома групами показало, що вплив ацеклофенаку був сильнішим у зразках із ПOA при 1μг мл−1 (P<0.0001) та 3μг мл−1 (P<0.0001); вплив мелоксікаму був сильнішим у зразках із ПOA, але при концентрації 3μgml−1 (P<0.0001).

Наведені дані вперше описують вплив ацеклофенаку, диклофенаку та мелоксікаму на метаболізм ГA в експлантатах OA хряща людини.

Склад хряща та метаболізм широко відрізняються в різних топографічних частинах одного суглоба та в різних суглобах однієї людини (Muir, 1986Holmes et al., 1988). Тому, тканина бралася з однієї частини колінного суглоба, що знижує відмінність у концентраціях та метаболізмі як протеоглікану, так і ГA. Оскільки склад хряща та метаболізм з віком також змінюються, донори в обох групах були одного вікового діапазону, таким чином відмінності, що спостерігалися в реакції на НПЗП  можна більше віднести до процесу OA захворювання, ніж до процесу старіння.

Концентрації трьох НПЗП, що використовувалися в нашій поживній системі, відповідають діапазону загальних (зв’язаних і вільних) концентрацій цих ліків, що наявні в синовіальній рідині людини (Bort et al., 1996Turck et al., 1996). Однак, важко оцінити дійсно ефективну концентрацію ліків, що діють на тканину, оскільки це залежить від різних факторів, таких як pH синовіальної рідини, цілісність поверхні хряща, коефіцієнт розподілу ліків в тканину суглобу, а також зв’язування з протеїнами. Більшість НПЗП тісно зв’язані з плазмовим білком, і наше поживне середовище містило відносно невелику частку (20%) фетальної бичачої сироватки. Тому, напевне, при загальній концентрації 3μг мл−1, концентрація ліків, не зв’язаних з білками плазми крові в нашому поживному середовищі була вищою, ніж та, що наявна в синовіальній рідині хряща in vivo.

Диклофенак не спричинив впливу на метаболізм ГA  OA хряща, в той час як, в залежності від дози, ацеклофенак та метоксікан проявили здатність до одночасного посилення синтезу ГA та зниження втрати нових синтезованих молекул ГA із хрящової тканини. Крім тогодія ацеклофенаку була сильнішою, ніж дія мелоксікамуВарто наголосити, що ці два НПЗП мали позитивний вплив на метаболічний баланс ГA, оскільки поступове скорочення вмісту Гв OA хрящі (Manicourt et al., 1988Rizkalla et al., 1992ймовірно було викликанопринаймні частковоочевидною безповоротністю процесу OA захворювання (Pita et al., 1992та додатковою відмінністю щодо вмісту ГА в звичайному суглобному хрящеві, спричинені віковими особливостями (Holmes et al., 1988).

Оскільки в хрящовій основі гіалуронідазу поки не виявленоіснує припущення, що зниження втрати молекул ГAможе бути результатом дії вільних радикалів, отриманих з кисню (ODFR) (Ng et al., 1995). Хоча НПЗП можуть блокувати вироблення ODFR (Minta & Williams, 1985), мабуть, жоден фактор не може обумовити благодійний вплив ацеклофенаку та мелоксікаму на загальний метаболізм ГA в OA хрящіТомуточні механізми дії цих двох ліків мають бути розкриті в ході подальших досліджень, оскільки вони можуть мати величезну біологічну та терапевтичну значимість в OA.

Ацеклофенак та мелоксікам також знизили втрату мічених молекул протеоглікану в тканині суглоба, і обидва види ліків відповідно посилили синтез протеоглікану, в той час як диклофенак не спричинив впливу на загальний метаболізм сульфатних глікозаміногліканівПопередні дослідженнями in vitro показали, що при концентрації в терапевтичному діапазоні, вплив НПЗП на здатність хондроцитів синтезувати протеоглікани може бути стимулюючим, пригнічуючим або нейтральним (Brandt, 1987Dingle, 1999). Томуможливо, що механізм, відмінний від інгібіції COX, сприяє такій знічні різниці у впливі цих ліків на синтез протеогліканусуперечка ще підсилилася звітом щодо того, що аналог ПГ E1, мізопростолне забезпечує захист від пригнічення синтезу протеоглікану, викликаного НПЗП (Brandt et al., 1991). Пригнічення вироблення IL-1 та послідовне вираження активності фактору росту недавно були запропоновані як можливі механізми стимуляції (Dingle, 1999). З іншого бокудеякі НПЗП дійсно мають токсичний вплив на метаболізм хондроциту, такий як пригнічення глюкуронілтрансферазиензиму, що відповідає за протяжність ланцюгів хондроітін сульфату в молекулах протеоглікану, що виникають (Hugenberget al., 1993).

Той факт, що мелоксікам посилив швидкість синтезу протеоглікану, суперечить звіту Rainsford et al. (1997), який визначив, що цей вид ліків не вплинув на вироблення хрящового протеглікануПричини такої очевидної суперечності невідомі, але, можливо, вони частково віддзеркалюють відмінності в гістологічно-гістохімічному рівні експлантатів хрящаЗвичайноDingle (1999) доповів, що на відміну від OA хрящазвичайний хрящ не проявляє результатів стимуляції протеоглікану під дією ацеклофенакуТака підвищена чутливість до патології суглобного хряща уже спостерігалася in vivo та in vitro з кількома НПЗП (Brandt, 1987). Хоча точний механізм на сьогодні невідомийдані, наведені в літературних джерелах, дозволяють припустити, що засвоєння НПЗП хрящем оберненопропорційно вмісту протеоглікану в матриксі (Brandt, 1987). Відповідно, будь-яке зниження концентрації негативно заряджених протеогліканів, що пропорційно ступеню процесу OAпідвищує проникність матриксу для кислотно заряджених НПЗП.

Зниження чистої втрати протеогліканів, викликане дією ацеклофенаку та мелоксікаму, можна, принаймні частково, віднести до позитивного впливу цих ліків на загальний метаболізм ГA, оскільки будь-яке зниження вмісту ГA у хрящі обмежує накопичення протеогліканів і, таким чином, сприяє траті нових синтезованих молекул протеоглікану шляхом дифузії або протеолітичного розпаду (Heinegard & Hascall, 1974). З іншого бокунаведені показали, що при концентраціях в терапевтичному діапазоні, кілька НПЗПпригнічують протеогліканатну та колагенову активність, наявну в OA хрящі (Vignon et al., 1992Barracchini et al., 1998).Залишається визначити, чи така пригнічуюча дія НПЗП на втрату протеогліканів спричинена пригніченням вироблення ODFR (Halliwell, 1995), чи зниженням в синтезі металопротеіназів (MMPs) та інших протеолітичних ензимів  та/або до стимуляції синтезу та секреції пригнічувачів протеолітичних ензимів у тканині (Poole et al., 1995). В останніх дослідженнях також допускається, що НПЗП можуть діяти як оборотні ензимні інгібітори (Barracchini etal., 1998) або пригнічувати COX, котрі сприяють індукції металопротеіназів-1 мембранного типу (MMP-14), ензиму, здатного активувати желатиназу A (MMP-2) та колаген азу 3 (MMP-13) (Takahashi et al., 1999).

На завершення можна сказати, що хоч і залишається визначити, чи зміни, що спостерігаються в метаболізмі хряща в короткострокових тестах культур in vitro також будуть зберігатися in vivo в результаті довгострокового застосування, але Наведені результати показують, що, на відміну від диклофенаку, ацеклофенак і, в меншій мірі, мелоксікам, в концентраціях, наявних в синовіальній рідині, мають благодійний вплив на загальний метаболізм протеогліканів та ГA в OA хрящі. Відповідно, ці два види ліків не повинні обмежувати біомеханічні властивості хрящової тканини і можуть продовжити функціональність суглобу при OA.

 

Украинский перевод

Полную версию статьи и иллюстрации на английском языке Вы можете найти:

«Br J Pharmacol», грудень, 2000р.131(7): 1413–1421.

doi: 10.1038/sj.bjp.0703710

новые разработки

ТУГИНА
ТУГИНА
Инфенак
Инфенак
АЗО
АЗО
ТУЛИЗИД
ТУЛИЗИД
КАЛЬЦІ-М
КАЛЬЦІ-М
DBC-24
DBC-24
ВИТОЛАКС
ВИТОЛАКС
SPERTINEX
SPERTINEX
NATMAX
NATMAX